На місцевошанованому цілющому джерелі св. Параскеви П'ятниці, що поблизу села Трубівщина, о 6.00 ранку відбулось православне богослужіння з водосвятним молебнем.
Службу проводив настоятель Свято-Покровського храму міста Яготина протоієрей Віталій Іванкін. На проповіді він, зокрема, сказав:
"Життя Ісуса Христа було світлом, що освітлювало увесь світ. Завдяки Ісусу ми бачимо у собі гріх, немов хмарку на сонці, розуміємо свою недосконалість і неправедність перед Богом. Світильниками є й святі мученики, що віддають своє життя за віру. Коли свічку запалюють, то ставлять на підсвічник, який радує око. Ось чому це джерело, в якому багато років тому запалав світильник віри на нашій землі, приваблює в цей день усіх віруючих людей, щоб пошанувати святу Параскеву, попрохати у неї здоров'я, радості в нашому буденному житті, а найголовніше - сподобитися, як вона, потрапити в Царство Боже".
Отець Віталій також закликав віруючих вести себе так, як заповідає Господь, з терпінням і любов'ю до ближніх. Завдяки цьому вдалось уникнути конфліктів і словесних перепалок, що періодично трапляються на цьому святі через майже одночасну присутність віруючих канонічної Української Православної Церкви та "Української Православної Церкви Київського Патріархату".
Після православних свою службу провели представники "Київського Патріархату", які мають каплицю поблизу джерела і для яких це завжди значна подія - запрошуються представники влади, київський "єпископат". Щоправда, людей присутньо відносно небагато і на їхній службі, і на православній, оскільки день робочий, а криничка знаходиться у віддаленій місцевості району.
Відбулись святкові богослужіння у православних храмах. Цей день вважається храмовим святом центральної частини м. Яготина, хоч діючого православного храму на честь Святої Трійці у місті покищо немає.
Була здійснена паломницька поїздка православних яготинців до Свято-Успенської Почаївської Лаври. Цей день - престольне свято обителі, оскільки один з двох головних соборів - Свято-Троїцький.
У двох храмах Яготинщини, Свято-Миколаївському села Панфили та Свято-Миколаївському села Лозовий Яр, відбулось престольне свято.
Відбулась паломницька поїздка до Свято-Покровського Красногірського жіночого монастиря міста Золотоноші (Черкаська область). Переполовення П’ятидесятниці, що цього року випало на друге травня, - престольне святого обителі.
Паломництво було організовано Свято-Покровською парафією міста Яготина. Настоятель парафії протоієрей Віталій Іванкін співслужив на святковому богослужінні в головному храмі обителі.
Монастир відомий чудотворною Дубенською-Красногірською іконою Божої Матері. Ця ікона явилась на дубі в околицях Красногірського монастиря і з тих пір стала найбільш шанованою святинею обителі.
У часи середньовіччя місцевіть, де пізніше був заснований монастир, була вкрита густим лісом. На пагорбах росли кущі, що весною розквітали яскраво-рожевим кольором. Звідси й походить назва урочища - Красна гірка та обителі - Красногірська.
Коли козаки лише починали селитись за порогами у низинах Дніпра, а католицтво поширилось лише на крайньому заході України, у Красногірському урочищі поселився подвижник істинної віри з Константинополя. Відлюдник із захопленої турками столиці колись могутньої Візантійської імперії відправився на береги Дніпра за велінням Божої Матері, що відкрилась йому у видінні.
Невідомий подвижник вирізав з дерева образ Пречистої Владичиці Корецької, згодом прикрашений фарбами і ризою. Це була перша місцева ікона, перед якою молився інок з Константинополя. А невдовзі після цього на дубі була отримана ікона, згодом названа Дубенською.
Власник земель подарував Красну гірку відлюдлюднику для перетворення її в обитель. За переказом, першим ігуменом обителі був отець Йосиф, що керував нею до глибокої старості.
Особливою любов’ю насельниць Свято-Покровського монастиря, сьогоднішніх парафіян і паломників користувався Софроній, постриженик і настоятель обителі, згодом єпископ Іркутський і Нерчинський, нині прилічений до лику святих. Монастир шанує пам’ять святителя Софронія (+1918), а святий молиться про православний народ та Красногірську обитель.
До 1790 року монастир був чоловічий. У 1786 році, за чотири роки до перетворення його на жіночий, монастир був розформований за царським наказом. У 1790 році сюди був переведений з Києва Йоанно-Богословський дівочий монастир.
Першою ігуменею жіночого Красногірського монастиря стала Макріна, що керувала насельницями ще в Києві. З 1900 до 1918 року ігуменею була матушка Нонна, за якої обитель переживала справжній розквіт. У цей час монастир налічував 750 сестер! Свято-Покровська обитель проіснувала до 25 березня 1922 року, коли була закрита.
Покровська церква занепала, а Преображенський собор, збудований у 1767-1771 роках знаменитим архітектором І.Г. Григоровичем-Барським, 2 квітня 1941 року, напередодні Великої Вітчизняної війни, був зруйнований. Але тоді ж, у 1941 році, під час німецької окупації, інокині повернулися до монастиря і стали по крупинкам його відновлювати. 3 листопада 1941 року відбулась перша з часів радянських гонінь Божественна Літургія. Відтоді і донині у монастирі безнастанно лунає молитва та здійснюються богослужіння.
Нині монастирем керує матінка Ігнія (Міняйло). За нинішніми мірками тут багато сестер - 80. За ігумені Іларії у 1988 році монастирю було повернено Спасо-Преображенський собор, з того часу розпочались реставраційні роботи, і в серпні 1991 року, вже при матінці Августі, храм було освячено. У соборі богослужіння здійснюються влітку, а взимку служби проходять у теплій Покровській церкві.
Пам’ять Дубенської ікони Божої Матері святкується двічі: у день Переполовення П’ятидесятниці, у пам’ять про захист від пожежі та епідемії віспи (у цей день ікону обносять з хресним ходом по всім келіям та приміщенням зі співанням акафіста) та 25 січня (7 лютого за новим стилем) - за службою Божій Матері “Утоли мої печалі”.
Після закриття Козельщанського монастиря у 1929 році шанована Козельщанська ікона Божої Матері знаходилась у Красногірському монастирі, тому тут святкується і цей образ - 21 лютого (6 березня за новим стилем). Престольні свята у монастирі також здійснюються на Преображення Господнє та на Покров Божої Матері. Крім того, двічі на рік святкується пам’ять святителя Софронія.
Райківщинський монастир отримав часточку мощей св. Йоана Шанхайського у дар від Руської Православної Церкви Зарубежем, що нині після тривалого розділення воз’єднується з Московською Патріархією.
Цей дар, переданий одним з філадельфійських православних монастирів (США), засвідчує нерозривний і міцний духовний зв’язок поміж православними усього світу навіть на рівні окремих монастирів і парафій.
Святитель Йоан Шанхайський і Сан-Францизький Чудотворець за походженням українець, народився у Харківській області 1986 року. Його світське ім’я - Михайло Максимович. Святитель Йоан прославився багатьма зціленнями безнадійно хворих, натхненною працею на благо Православ’я. Відійшов до Господа у 1966 році. Був прославлений у лику святих у 1994 році.
Також у квітні в Райківщинській обителі було встановлено і освячено хрест на дзвіниці та дзвони.
За благословенням митрополита Львівського і Галицького Августина у київському Домі кіно відбулась презентація нового альбому духовної авторської пісні “Небесной любви родники” священика Сергія Кисельова, настоятеля Свято-Стрітенського храму села Сулимівка.
Інтерв'ю з о. Сергієм можна прочитати тут, або на сайті "Православіє в Україні".
У храмах Яготинщини і Згурівщини відбулись святкові богослужіння з нагоди свята та освячення верби.
Вже вдруге у нинішньому році відбулась паломницька поїздка до Свято-Успенської Почаївської Лаври. Поїздки яготинців до цієї святині вже стали доброю і регулярною традицією.
Виповнився рік з моменту офіційного відкриття сайту "Православний Яготин" (www.vira.in.ua). За цей час було багато зроблено, але ще більше необхідно зробити, аби наш проект став справді повним інформаційно-довідковим джерелом по Православ'ю на Яготинщині.
Спостерігається цікава закономірність: коли ми впевнені у власних силах, беремось за щось з енергією і переконанням в успішному результаті, то дуже часто нічого не виходить. З'являються несподівані і незрозумілі перешкоди, ентузіазм швидко згасає... І тоді ми починаємо розуміти, де помилились - ми покладались виключно на власні сили, причому у справі, яку без Божого благословення робити неможливо, оскільки тут самовільність може принести більше шкоди Церкві, ніж користі. І як тільки приходило розуміння цього і ми починали більше покладатись на Бога, ніж на себе - все виправлялось. Несподівано з'являлись люди, що надавали таку необхідну інформацію і допомогу, безслідно зникали всі перешкоди і проблеми. Таким чином, за минулий рік не лише сайт розширився і розвинувся, а дещо змінились і багато чому навчились автори сайту.
На сайті розміщено український молитовник для дітей та статтю про Свято-Покровський храм села Лемешівка.
Вийшов березневий номер "Православного вісника Яготинського і Згурівського благочиння". У номері:
Близько 50 яготинців здійснили паломницьку поїздку до Свято-Георгіївського Данівського монастиря на Чернігівщині, відомого чудотворною іконою "Азъ єсмь с вами и никтоже на вы".
Розпочався Великий Піст. У більшості храмів району богослужіння проводились щодня: ранкові та вечірні з читанням “Покаянного канону” св. Андрія Критського. У середу і п’ятницю на початку посту відбулась рідкісна Літургія Напередосвячених Дарів, що буває лише у ці дні року. Велика кількість людей сповідалась і причащалась на літургіях у суботу та неділю першого тижня. Загалом служби цих днів вражають своєю насиченістю і тривалістю, але в той же час проходять легко, лише додаючи сил для подальших богоугодних справ.
Велика група яготинських паломників здійснила прощу до Свято-Успенської Почаївської Лаври, оплоту Православ'я на Галичині.
У Свято-Стрітенській церкві села Сулимівка відбулось головне храмове свято.
У інших храмах благочиння теж було проведено святкові богослужіння та освячення води.
Вийшов лютневий номер (№2, 2007) "Православного вісника" Яготинського і Згурівського благочиння. У номері можна прочитати наступне:
У храмах Яготинщини відбулись святкові богослужіння та велике освячення води. У місті Яготині православні богослужіння були у Свято-Покровському храмі та біля каплиці великомученика Пантелеймона.
Найбільше людей у Яготині зібралось на річці Іржавці, у районі Лісняки.
Святкове богослужіння проводив протоієрей отець Віталій Іванкін, настоятель Свято-Покровського храму міста Яготина. Після служби у переповненому домовому храмі, віруючі рушили на річку Іржавець. Цього року випало дуже рідкісне явище - відсутність льоду на річці та й узагалі тепла погода.
Зранку було прохолодно, сильний вітер та дощ. Проте коли на березі розпочався молебен, дощ припинився, а згодом, коли отець Віталій почав освячувати воду, вийшло сонце.
Цього року в освяченні води на березі Іржавця приймали участь найбільше віруючих за останні роки, до півтисячі.
Також у Яготині відбувся молебен і освячення води поруч з каплицею великомученика Пантелеймона. Хоча храм ще не зведено, людей теж було дуже багато, кілька сотень.
Щоправда, доводиться констатувати, що така велика кількість людей на великі свята не є показовою, і не відповідає кількості воцерковлених віруючих. Бо переважна більшість людей не відвідують церкву регулярно і освячення води для них просто обряд, сенсу якого вони часто не розуміють. "Жниво справді велике, та робітників мало" (Мв. 9, 37). Дуже тяжке завдання стоїть нині перед Українською Православною Церквою - відкрити для широких верств населення євангельські істини, але поступово це здійснюється, і люди свідомо приходять у Церкву.
Богослужіння проводив ієрей отець Георгій Бойко.
У Свято-Успенському монастирі села Райківщина встановлено купол на дзвіниці.
Також нещодавно в Інтернеті відкрився сайт монастиря за адресою milostiva.narod.ru.
У день пам'яті св. прав. Іоанна Кронштадтського у Свято-Стрітенському храмі села Сулимівка відбулось престольне свято (боковий вівтар у церкві на честь цього святого). На свято приїхали люди з різних місць України, були групи паломників з Києва, Фастова, Чернігова та Одеси, а також багато віруючих з Яготина. В Україні дуже мало храмів та престолів на честь св. Іоанна Кронштадського, великого світоча Руського Православ'я останнього часу, це й приваблює вірян відвідати Свято-Стрітенський храм саме 2 січня. А також те, що настоятель храму - протоієрей отець Сергій Кисельов - відомий православний поет і композитор. Більшість приїжджих - шанувальники духовної творчості отця Сергія.
Службу проводив собор духовенства. Очолив її прот. о. Олександр Білокур, настоятель храму св. Феодосія Чернігівського у м. Києві, йому співслужили: настоятель Свято-Стрітенського храму села Сулимівка прот. о. Сергій Кисельов, ієрей о. Сергій Штейнік (Київ, храм св. Феодосія Чернігівського), прот. о. В'ячеслав Гораш (м. Фастів), прот. о. Анатолій Пономаренко (Одеська обл., Свято-Троїцький храм), ієрей о. Костянтин Муштін (с. Жовтневе, Згурівський район, Свято-Вознесенський храм) та прот. о. Віталій Борщик (Свято-Ольгінський храм м. Києва). Під час служби відбувся водосвятний молебень та хресний хід.
Прозвучала чудова проповідь, де говорилось про суху смоківницю, що не дає плодів. Так і більшість з нас не дає головного плоду - любові, хоч Бог терпляче чекає з року в рік, немов садівник, що вирішує залишити всохле деревце ще на якийсь час, не спилювати його, а ретельніше полити і доглянути, з надією, що воно таки принесе плід... Сказали свої вітальні слова й інші священики, зокрема, прозвучав заклик не шукати чудес і прозорливих старців, а звертатись до священиків, що поряд, та молитись прославленим Церквою в лику святих, зокрема й св. Іоанна Кронштадського. А також бачити ті чудеса, що відбуваються з усіма нами поруч і щоденно. Адже неймовірне чудо - швидке відродження майже повністю знищеної і зруйнованої Церкви у нашій країні, після семидесяти років атеїзму та богоборства. І нам потрібно пам'ятати, що ми члени Церкви Христової, триматись істинної Православної віри, не піддаватись натиску єресей і розколів, бо якщо люди йтимуть до Бога, в істинну Церкву, то Бог змилосердиться над нашою багатостраждальною вітчизною, і допоможе нам створити сильну і православну державу Україну.
Після богослужіння відбулась святкова трапеза. Через велику кількість вірян та паломників, трапеза відбувалась у сільській їдальні. Отець Сергій виконав для віруючих свої духовні пісні.