Вийшов січневий номер "Православного вісника" Яготинського і Згурівського благочиння. У номері можна прочитати:
У Свято-Миколаївському храмі села Панфили відбулось храмове свято. На нього приїхало багато людей не лише з самого села, а й з Яготина, оскільки зводився цей храм зусиллями усього району. Після літургії були проведені хресний хід та водосвятний молебень, а також святкова трапеза для всіх відвідувачів храму.
Одна віруюча жителька села склала прекрасний вірш, присвячений святому Миколаю та панфильському храму. Проте районна газета відмовилась його надрукувати на тій підставі, що вірш був написаний російською мовою. Вірогідно тамтешні "патріоти" відмовляться друкувати й російськомовні повісті Тараса Шевченка, і твори великого українського письменника світового рівня - Миколи Гоголя. Проте для православних немає мовних бар'єрів і політичних забобонів, тому віруючі з задоволенням послухали цей прекрасний вірш на проповіді.
Також цього дня відбулось храмове свято в іншій церкві Яготинщини - Свято-Миколаївському храмі села Лозовий Яр. Цей храм відомий тим, що був єдиним типовим діючим храмом на території Яготинського району у радянські часи. Інший діючий храм, - панфильський, - на той час розміщувався у звичайній сільській хатці. У безбожний час на Яготинщині вистояли лише ці два храми, що говорить нам про особливе заступництво святителя Миколая за наш край.
Православні яготинці здійснили чергову паломницьку поїздку. Цього разу до Свято-Троїцького Густинського жіночого монастиря. Ця древня обитель, що знаходиться на Чернігівщині, має міцні духовні зв'язки з Яготином. Окрім того, що давній яготинський храм теж був на честь Святої Трійці, у Густинському монастирі знаходиться родовий склеп князів Репніних-Волконських, які володіли маєтностями у Яготині. Яготинські князі Репніни були покровителями монастиря, фінансували його будівництво. Коли князь Микола Репнін помер, яготинці несли його труну з Яготина до самого Густиня, а це більше ста кілометрів. Нині цей духовний зв'язок між Яготином і Густинською обителлю починають відновлювати православні прочани.
Історія монастиря сягає в глибоку давнину. Обитель була започаткована 1600 року ієросхимонахом Іоасафом, виходцем з гори Афон. Отцем Іоасафом для заснування монастиря було обрано острів Густинь. Відокремлений від людських поселень, оточений зусібіч водою і порослий густим, дрімучим лісом острів якнайкраще підходив для чернечого життя. З часом від князів Вишневецьких були отримані грамоти на володіння землею, збудовані дерев'яний храм на честь Святої Трійці (1614), трапезний храм на честь Успіння Божої Матері з боковим вівтарем на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Були облаштовані два скити - Ладинський та Мгарський, що згодом стали самостійними обителями. Ці роботи здійснював Ісайя Копинський, настоятель монастиря, а згодом митрополит Київський.
У 1625 та 1636 роках монастир зазнав тяжких випробувань - унаслідок пожеж були знищені усі дерев'яні споруди монастиря. Але невдовзі потому обитель знову відбудувалась.
Густинський монастир відвідували предстоятелі Помісних Церков: патріарх Єрусалимський Феофан (у 1621) і патріарх Антиохійський Макарій (у 1654).
У 1674 році розпочали будівництво великої кам'яної п'ятиглавої Троїцької церкви. Вона була споруджена гетьманом Іваном Самойловичем на власні кошти. Свято-Троїцький храм зберігся до нашого часу, як знак щирої віри благочестивого гетьмана і зразок архітектури старовинних українських храмів. 23 травня 1675 року у день Зішестя Святого Духа цей храм було освячено на честь Пресвятої Живоначальної Трійці архієпископом Лазарем (Барановичем), який при цьому освяченні рукоположив у сан ієромонаха Димитрія, майбутнього святителя Ростовського, відомого світоча Українського Православ'я.
У 1793 році Густинський монастир була закрито, хоч на той час він перебував у повному розквіті, у народі вважався "другою Лаврою". Відновлена обитель була лише у 1840 роках стараннями Гедеона, архієпископа Полтавського. Монастир мав п'ять храмів - головний Свято-Троїцький, трапезну Успенську церкву, п'ятиглаву Свято-Петропавлівську церкву грецького стилю, надвратну церкву на честь святого Миколая Чудотворця, домову Свято-Варваринську церкву.
У 1845 році Густинь відвідав Тарас Шевченко. Він намалював три акварелі з краєвидами монастиря.
Мирне життя обителі закінчилося після більшовицького перевороту. У 1924 році монастир було закрито, а на його території розмістили дитячу колонію, що проіснувала до початку 1940-х років. Потім на території монастиря до 1991 року проіснував психоневрологічний диспансер.
На початку 1943 року черниці закритого Ладинського Покровського монастиря звернулися до Прилуцького старостату з проханням відкрити Густинську обитель. Дозвіл невдовзі надійшов, і чоловічий монастир став відтоді жіночим. Проте вже у 1958 році монастир було втретє за його історію закрито.
Понад 30 років Густинь стояла пусткою. І лише у 1993 році монастир, новою настоятелькою якого стала ігуменя Віра, почав відроджувались. Був приведений до ладу Свято-Успенський храм, що використовувався як кінозал, відбудовані з повних руїн Свято-Троїцький та Свято-Петропавлівський храми, дзвіниця, нині продовжуються роботи з відбудови Свято-Варваринського храму.
Православні яготинці були гостинно прийняті насельницями монастиря, змогли взяти участь у вечірньому богослужінні та ранковій Літургії. Послухали розповідь про історію монастиря, відвідали усипальницю роду Репніних.
У Свято-Успенському жіночому монастирі села Райківщина відслужив літургію архімандрит Даміан (Давидов) - настоятель Свято-Введенського монастиря міста Києва. Йому співслужили братія київської обителі та настоятель храму Райківщинського монастиря - о. Трохим (Крикун).
Архімандрит Даміан виголосив чудову проповідь про необхідність виконання першої заповіді блаженства - бути смиренним, "убогим духом". Без виконання цієї заповіді неможливо виконати всі інші, бо наша гордість завадить усьому. Отець архімандрит навів приклад Божої Матері, що, будучи Царицею Небесною, владичицею усього Всесвіту, не гордиться, а смиряється по любові - прислухається до наших молитов і молить за нас Бога.
Свято-Введенська обитель брала значну участь у розбудові Свято-Успенського монастиря села Райківщини, а ієромонах отець Трохим належить до братії цього чоловічого монастиря.
Вийшов грудневий номер "Православного вісника" Яготинського і Згурівського благочиння. У номері розміщено статтю про Свято-Миколаївський храм села Панфили, про святителя Миколая Мирлікійського, новини Православ'я на Яготинщині, дитячу сторінку та завершення статті про тоталітарну секту "Свідків Єгови".
У Свято-Покровський храм міста Яготина прибули для поклоніння дві ікони - шанована як чудотворна з 18 століття ікона святителя Миколая Мирлікійського та ікона "Чорнобильський Спас". Перед іконами був відслужений молебень.
Древня ікона святителя Миколая є храмовою іконою Свято-Іллінського храму міста Чорнобиля, чи не єдиного діючого храму у зоні відчуження.
На Чорнобильському Спасі зображені чорнобильці - живі й мертві, зображені з Богом, Суддею і Спасом. Бог рятує душі, чорнобильці-рятувальники врятували землю й життя, дароване Господом. Фактично зображені на іконі - це Божа людська рать. До цього ніколи людину з Богом на іконах не зображували. Лише тому, що чорнобильці заповідь Господню "не убий" виконали, чужої крові не пролили, а своєї не пошкодували, їм випала така честь.
28 серпня 2003 року в Києво-Печерській Лаврі в день Успіння Пресвятої Богородиці ікону освятив Блаженніший Володимир, митрополит Київський і всієї України. У мить її освячення на небі сталися чудотворні явища. Зокрема, над іконою пролетів голуб, а високо в небі без усякого дощу виникла веселка у формі німбу. А потім з'явилося зображення 3-х хрестів у середині німбу в сонячному сяйві. Свідками тому були тисячі людей.
Святині перебуватимуть у Свято-Покровському храмі протягом тижня. Храм відчинено з 8.00 до 17.00 і всі бажаючі можуть прийти прикластися до ікон та пожертвувати на відбудову покинутих храмів зони відчуження.
На сайт додано новий розділ "Священноначаліє", де буде розповідатись про священиків, які служать на Яготинщині - сучасних і колишніх. Додано статтю про отця Сергія Кисельова, настоятеля Свято-Стрітенського храму села Сулимівка, православного поета і виконавця пісень. Також додано статтю про Свято-Миколаївський храм села Панфили та його настоятеля - отця Олега Наслудова.
На зборах у ЦРЛ Яготина була погоджено виділення ділянки землі для каплиці св. Пантелеймона. Остаточне рішення прийматиме районна рада. Через бюрократичну тяганину та протидію влади усі документи досі не вдалось погодити, хоч каплицю майже зведено. Це не дивно, бо спорудження храмів ніколи не давалось легко - надто активні сили, що заважають богоугодним справам.
У день вшанування чудотворної ікони Божої Матері "Скоропослушниця" у Свято-Покровському храмі міста Яготина відбулось святкове богослужіння з водосвятним молебнем та хресним ходом. Ця ікона є місцевошанованою у храмі.
Вийшов 10 номер "Православного вісника" Яготинського і Згурівського благочиння. У номері можна прочитати про таке:
У Свято-Успенському монастирі повним ходом ведуться будівельні роботи. Зведено головний купол над храмом та завершується будівництво дзвіниці.
Вже зараз можна побачити, що ця обитель стане архітектурною прикрасою Яготинщини, і, що головне, - духовним центром Православ’я у нашому краї. Незважаючи на всі перешкоди та негаразди, що трапляються на шляху облаштування будь-якого монастиря чи храму. Бо завжди існували сили, що не зацікавленні у відродженні духовності в нашій Батьківщині, та й будь-де у світі.
Після літньої перерви вийшов черговий (9-ий) номер "Православного вісника", що видається Свято-Успенським монастирем села Райківщина. Газета розповсюджується безкоштовно у храмах Яготинського району. У номері можна прочитати, зокрема, таке:
За повідомленням районної газети у селі Кулябівка громада релігійної організації "Київського Патріархату" отримала ділянку, де планує розпочати будівництво церкви на честь Іоана Богослова. На попередньому тижні там було встановлено хрест, який "освятили" представники УПЦ-КП. "Священиком" призначили Михайла Дудченка.
Будемо, проте, сподіватися на краще. Можливо, представники "Київського Патріархату" з часом повернуться в лоно Матері-Церкви, бо й серед них є достойні і освічені люди, які прагнуть єдності українського Православ’я і розуміють невизначеність власного положення за межами канонічної Церкви. Прикро, що сьогодні їхня діяльність іде не зовсім на користь Церкві, духовності та Україні. Якби вони спрямували свою активність у правильне русло, то українське Православ’я змогло б твердо протистояти зростаючій бездуховності у нашій країні та засиллю небезпечних сект.
Високопреосвященніший Митрофан, архієпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської митрополії та керуючий справами УПЦ, відвідав Свято-Успенський жіночий монастир села Райківщина. Владика ознайомився з ходом робіт по будівництву обителі.
У цей день дві церкви Яготинщини відзначали свій храмовий день - Свято-Покровський храм міста Яготина та Свято-Покровський храм села Лемешівка.
Цей день є храмовим святом у Лісняках - історичному районі міста Яготина. Колись Лісняки були окремим селом, але згодом злились з нашим містом. Храм Різдва Богородиці, який зводили віруючі Яготина, на жаль, нині належить розкольницькій організації УКЦ-КП, і православним довелось створювати у 1992 році нову парафію - Свято-Покровську. Промислом Божим вона була створена на місці старої церкви, зруйнованою за радянської влади. Свято Різдва Богородиці, як храмовий день району, вшановувалось сьогодні у Свято-Покровській церкві. Незважаючи на робочий день, храм відвідало більше сотні людей. Після богослужіння відбулась святкова трапеза.
Храмове свято у Свято-Успенському монастирі села Райківщина. Хоч монастир лише будується, і парафіяни поки що нечисленні, але на Храм з'їхались віруючі з різних куточків Яготинщини. Також храмовим святом є й наступний день - 29 серпня, коли вшановується ікона Божої Матері "Милостива", що є головною святинею монастиря.
На честь свята Преображення Господнього відбулись святкові богослужіння у всіх храмах Яготинщини. Сотні людей відвідали богослужіння, освятили яблука та інші фрукти.
У день пам'яті винесення древ Животворящого Хреста Господнього було освячено православний хрест на в'їзді до міста Яготин з боку траси Київ-Харків. Цей хрест було встановлено православною общиною міста з дозволу місцевої влади.
Освячення та молебень проводив благочинний Яготинський і Згурівський митрофорний протоієрей отець Василій Богодєєв. На цій значній для району події йому співслужили священики Яготинщини: протоієрей отець Олег Наслудов (с. Панфили), протоієрей отець Сергій Кисельов (с. Сулимівка), ієромонах отець Трохим (с. Райківщина), ієрей отець Георгій Бойко (м. Яготин), ієрей отець Олексій (с. Фарбоване).
Цей хрест утверджуватиме Православ'я у Яготині, огороджуватиме місто. Як було зазначено на проповіді, ця подія не дарма відбувається ще й у день пам'яті хрещення Русі. Більше тисячі років тому на нашій землі так само стверджувалось Православ'я. Зводились церкви і ставились хрести. Згодом, багато століть по тому богоборча комуністична влада все це руйнувала. Цілком ймовірно, що на цьому місці вже був хрест до революції 1917 року. Адже це давня українська і православна традиція - встановлювати хрести на перехрестях та в'їздах до населених пунктів. Приємно бачити як нині поступово відроджуються благочестиві традиції нашого народу.
На молебні був присутній і представник влади - яготинський мер Володимир Іванович Гусь. Він виступив зі словами підтримки розвитку духовності у місті. Необхідно подякувати міській владі за наданий дозвіл, а також усім, хто приймав участь у цій богоугодній справі виготовлення і встановлення хреста.
Також цього дня у храмах Яготинщини пройшли святкові богослужіння на честь винесення древ Животворящого Хреста Господнього, дня пам'яті св. мчч. Маковеїв та дня пам'яті хрещення Русі. Освячувались трави та мед. Отцем Георгієм Бойко було проведено святковий молебень і біля лікарняної каплиці св. вмч. Пантелеймона:
Біля каплиці св. вмч. Пантелеймона, що зводиться поряд з Яготинською центральною районною лікарнею, відбувся святковий молебень з освяченням води. Його проводили настоятель Свято-Пантелеймонівського храму отець Георгій Бойко, та настоятель Свято-Успенського храму Свято-Успенського монастиря села Райківщина ієромонах отець Трохим. З Райківщинського монастиря була привезена для поклоніння чудотворна ікона Божої Матері "Милостива". На молебні були присутні багато людей, велика частина з яких новоначальні віруючі. Майбутня каплиця поступово стає одним з центрів проповіді Православ'я у місті Яготині.
Відбулося закладання фундаменту нового Свято-Покровського храму. Три роки планувались ці роботи, але тільки нині вдалось їх провести. Все це було здійснено виключно власними силами парафії. Жодного багатого благодійника не знайшлось. Ніхто з місцевих можновладців не запропонував допомоги. Лише бригада молодих хлопців, учнів ПТУ, згодилась провести роботи за ті кошти, яка мала община. За це їм велика подяка, як і всім людям, що жертвували на будівництво храму. На черзі продовження робіт зі зведення церкви.
< Головна