ІсторіяЛісняки були одним з найперших сіл, що виникли поблизу Яготина ще наприкінці XVII століття. Вперше письмово згадуються у 1723 році. Коли в селі з'явилась церква Різдва Пресвятої Богородиці точно не відомо, проте у 1803 році вона вже була. Тоді священиком був Д.А. Шулярський, а населення села складало 1445 осіб. Існувала ще одна церква, на місці якої нині знаходиться Свято-Покровський храм.
Згодом Лісняки влились у склад міста Яготина. Церкви проіснували до встановлення комуністичного режиму, коли й були закриті.
Після Другої світової війни церкву Різдва Богородиці відкрили, і вона була відчинена для віруючих до початку 1960-тих, після чого була зруйнована.
Духовною опікою яготинців у той безбожний час, коли майже всі церкви району були зруйновані, займався отець Симеон (на фото), що жив на хуторі Воронівщина.
У 1992 році відбудована православними Яготина церква Різдва Богородиці (по вул. Шевченка 108-а) "завдяки" її тодішньому священику перейшла до розкольницької організації УПЦ-КП. Віруючі, що вклали сили і власні кошти у її будівництво, були змушені полишити її. Вони утворили нову православну общину, яку очолив отець Віталій Іванкін. Парафія спершу називалась Свято-Троїцькою. Потім, з надією на повернення у майбутньому однойменних розкольницьких храмів у лоно Православної Церкви, щоб уникнути дублювання, вона була освячена на честь Покрова Пресвятої Богородиці за благословенням Блаженнішого Володимира, митрополита Київського і всієї України.
Відтоді парафія існує у прохолодному ставленні до церкви місцевої влади, зате під Покровом Пресвятої Богородиці, що значно важливіше. Вірогідно, є якийсь промисел у тому, що віра в Яготині зберігалась саме тут, на місці намоленої стародавньої церкви.
Ця непримітна старенька будівля, що колись була притулком для сиріт, потім школою мистецтв і, зрештою, хімічною лабораторією, у багатьох викликає іронію - "яка ж це церква?" Можливо, це й не церква у розумінні традиційної будівлі, але це безперечно Церква, Храм Божий, духовна спільнота віруючих. Багатьох відштовхує від Православ'я його зовнішня непримітність, слабкість, особливо у Древніх Патріархатах, що нині перебувають на території мусульманських держав та й у пострадянських країнах. На це православні старці відповідають - "не дивіться на зовнішнє". Бо Бог зберігає свою Церкву і чистоту віри у "глиняній посудині", а не, наприклад, у красивій зовні, багатій, сильній політично і економічно римо-католицькій церкві, що відійшла у єресь.
На недільних богослужіннях люди, котрі з’їжджаються з усього міста, тут ледь розміщуються, що вже казати за великі свята. І це в той час як розкольницькі церкви у центральній частині Яготина стоять напівпорожніми.
Будиночок, де знаходиться храм, увінчує старенький металевий хрест. Мало хто знає, що цей непримітний хрест - зі старої зруйнованої церкви, що багато десятиліть зберігався віруючою жінкою. Також саме у Свято-Покровський храм віруючі зносили ікони і частини іконостасу зруйнованої церкви.
Було чимало знаменних подій, що свідчать про піклування Божої Матері про храм і громаду. Кілька років тому на язичницьке свято "Купала" організатори спорудили чучело у вигляді хреста і спалили його попри протести отця Віталія та православної громади. Через кілька днів над Яготином пронісся ураган, що позривав дахи з багатьох будинків та повалив багато дерев. Одне з великих дерев впало на Свято-Покровську церкву. Проте дах зовсім не було пошкоджено - дерево лише порозривало проводи, що проходили над храмом. Саме через ці проводи та ряд дерев влада не дозволяла будівництво нового храму поряд. Комунальним службам довелось спилювати дерева по всій вулиці, а не лише коло храму, та демонтувати електричні дроти. Схоже, це Богородиця допомогла у вирішенні проблеми.
У липні 2006 року було зведено фундамент храму. Три роки планувались ці роботи, але тільки нині вдалось їх провести. Все це було здійснено виключно власними силами парафії. Жодного багатого благодійника не знайшлось, ніхто з місцевих можновладців не запропонував допомоги. Лише бригада молодих хлопців, учнів ПТУ, згодилась провести роботи за ті кошти, які мала община. За це їм велика подяка, як і всім людям, що жертвували на будівництво храму.
Улітку 2007 було закуплено частину будівельних матеріалів для цоколя, звести який вдалось лише у 2008 році.
Хоч будівництво храму йде повільно, але з упевненістю в богоугодності цієї справи.
У храмі особливо шанується ікона Божої Матері “Скоропослушниця”. За дивним збігом ця ікона була шанованою у старій церкві, особливо шанував її отець Симеон, а також вона шанувалася у роді нинішнього настоятеля храму - отця Віталія Іванкіна.
Може змінюватись, тому найкраще уточнювати за телефоном, вказаним унизу.
Вечірнє богослужіння: 17:00 (влітку), 15:30 (взимку)
Ранкове богослужіння: 8:00
Літургія: 9:00
Акафіст іконі Божої Матері "Скоропослушниця": 8:00 (щовівторка)
Храм відчинено:
У святкові дні з 7:00 до 12:30.
У передсвяткові дні з 16:00 до 19:00.
1992-нині - протоієрей отець Віталій Іванкін
Київська обл., місто Яготин, вул. Шевченка, 79.
Тел.: (8-044-75) 5-18-52.
Дмитро Кузьменко
17 липня 2008