Чудотворна ікона Божої Матері "Милостива" (с. Райківщина)
Чудотворна ікона Божої Матері "Скоропослушниця" (м. Яготин)
Древня ікона святителя Миколая Мирлікійського і часточка його мощей (Панфили)
Цілюще джерело св. Параскеви П'ятниці (с. Ничипорівка)
Острів Кіпр - місце праць і подвигів
Святого апостола Варнави - з давніх часів
був відомий як зосередження ідольських
капищ. Проте згодом острів розквіт
благодатними квітками і плодами
християнської віри - своїми монастирями,
храмами та багатою історією християнського
подвижництва.
Монастир Тріодос знаходиться на однойменних горах в одному з мальовничих куточків острова Кіпр. У цьому монастирі зберігається чудотворна ікона Божої Матері "Тріодоітісса", що прославилась численними чудесами. У літописі монастиря зберігається запис про чудесне отримання ікони:
"Під час іконоборчого гоніння, монахи, вигнані з Єгипту та Палестини, знайшли притулок на острові Кіпр. Один з них приніс з собою ікону Божої Матері та поселився в горах у невеликій печері. Після смерті монаха, пастухи, що пасли стада кіз, побачили світло, що йшло звідти. Зі страхом і тремтінням увійшли вони в печеру і побачили сяючий образ Божої Матері. Потім вони принесли цю ікону в монастир."
З того часу ікону почали називати "Тріодоітісса" (що живе у горах). Це був не єдиний випадок чудесного отримання ікони. Багато разів Божа Матір у образі своєму являла милість жителям острова. З них найбільш відомі ікони "Золотої печери", "Махірас", "Трікокотісса" та інші.
Ікона Божої Матері "Тріодоітісса" прославилась такими чудесами як зцілення жіночого безпліддя, виразкових хвороб, наркоманії та багатьма іншими.
Біля ікони знаходяться два свідчення чудесної допомоги Божої Матері - пояс і камінь. Одна жінка, що не мала дітей, довго разом зі своїм чоловіком молилась перед цією іконою. Після того, як вона зачала дитину, вона принесла у дар свій пояс і дала обітницю у випадку народження хлопчика, направити його на служіння Богу. З часом вона забула про свою обіцянку. Якось вона відвідувала монастир зі своїм сином. З-під купола зірвався камінь і почав падати прямо на її сина. На очах у всіх ікона Божої Матері зійшла зі свого місця і захистила присутніх. Камінь не завдав шкоди нікому, лише нагадав жінці про її обітницю. Пізніше хлопець поступив у монастир і став хорошим монахом.
Кілька років тому одна жінка, паломниця з міста Києва, почула про чудеса від цієї ікони і стала молитися про дарування їй дитини. Не втрачаючи надії на допомогу Пресвятої Богородиці, вона вирішила замовити список ікони, аби продовжити молитовний подвиг у себе вдома.
Одного вечора вона прийшла додому стомлена після роботи. Стала на коліна перед списком ікони і почала молитись. Очі від утоми закривались самі собою, але тягар гріхів молодості, відчай і сум на душі, різким болем ранили кожну клітину її тіла. Вона боялась, що не буде почута Божою Матір'ю. Від слабкості і безпомічності сльози самі котились з очей, а губи шептали лиш одне: "Пробач, ти все знаєш, пробач і помилуй, почуй і допоможи мені". Знесилена від молитви вона непомітно для себе заснула. Раптом її охопив жах - поглянувши на образ Пречистої, вона побачила, що лик потемнів, і був сумний.
"Знаю твою скорботу, знаю твою печаль, знаю, що вже багато років ти просиш у Мене про дарування тобі немовляти, але ти знаєш, що не можеш мати дітей за власну провину, адже ті діти, котрих ти вбила у своєму лоні, були здоровими, гарними та розумними. І знай, що Моя скорбота, і Сина Мого ще більша від того, що таких як ти матерів-убивць та ненароджених вами дітей величезна кількість. Проте молитви тих жінок, що моляться про прощення своїх гріхів будуть почуті, якщо вони з вірою будуть приходити до мене, і просити пробачення про здійснене ними. Ця ікона дається їм як розрада і Я готова прийняти у Свої обійми кожного, хто приходить з вірою. Я буду заступницею перед Сином Своїм і Богом вашим, чада ж ваші будуть під моїм покровом і я буду посилати вам розради. Ти ж дерзай у молитвах і віруй, що будеш почута."
Прокинувшись вранці, жінка вирішила продовжувати свою молитовну працю, не втрачаючи надії і не впадаючи у відчай. Істинною радістю сповнилась її душа, коли милість Пресвятої Богородиці відвідала її життя, і лікарі підтвердили, що вона вагітна. Після народження дитини, вона розповіла про все своєму духовному отцю, і, порадившись, вони вирішили віддати ікону Божої Матері у Свято-Успенський жіночий монастир, що будується у селі Райківщина Яготинського району Київської області.
Там ця ікона перебуває і по сьогодні, даруючи розраду і зцілення усім, хто приходить до неї з вірою.
Мати Божа, моли Бога за нас!
Ікона є місцевошанованою святинею у Свято-Покровському храмі міста Яготина.
З цією древньою іконою пов'язана особливо історія. Більше століття тому у верхів’ї річки Супій сталося затоплення прибережних сіл, й ікона припливла до Панфил, де була підібрана віруючими людьми та віднесена до церкви. Після знищення храму комуністами, іконами розпалювали вогонь у польовій кухні. Коли рубали ікону святого Миколая, почувся голос: "Не рубайте, бо покараю". Її покинули, і віруючі зберегли ікону та згодом передали церкві.
Головною святинею Свято-Миколаївського храму села Панфил є часточка мощей святого Миколая Мирлікійського. Блаженніший митрополит Володимир отримав їх у дар від Римо-Католицької Церкви під час паломницького візиту у місто Барі (Італія), до місця, де почивають мощі святителя. Предстоятель Української Православної Церкви передав цю часточку саме Свято-Миколаївському храму села Панфили.
Ця криничка є місцевошанованою святинею Яготинщини. Точно невідомо, коли люди почали її шанувати. За переказом одній матері, що мала сліпу дитину, являлась уві сні жінка і радила зводити дитину до джерела та вмити її там. Це траплялось кілька разів і, зрештою, мати пішла туди з дитиною. Там на дереві знаходилась ікона святої Параскеви, у котрій мати і впізнала жінку, що їй з'являлась. Дитина прозріла і відтоді цю криничку стали називати джерелом святої Параскеви.
За часів комуністичного режиму богоборча влада неодноразово засипала джерельце гноєм, переорювала дороги до нього. Але православні священики, зокрема панфильський батюшка отець Олег Наслудов, та віруючі люди щоразу розчищали криничку, і зберегли її для нащадків.
Кілька років тому місцева і районна влада (що майже не змінилась з комуністичних часів) збудувала там каплицю, але її передали не православним, а релігійній організації УПЦ-КП (філаретівцям).
