Осінню 1844 року в Америці люди раптом почали розпродувати своє майно і кидати роботу. Газети били на сполох: відповідно до підрахунків баптиста Вільяма Міллера, 22 жовтня мало відбутися друге пришестя Спасителя на землю і початися Страшний Суд. Наївні люди, що повірили цьому "одкровенню", вбрались у білий одяг і прийшли у призначений день до Гори Суду (так називалась гора у штаті Нью-Йорк, на якому у хмарі начебто мав зійти Христос). Та Його так ніхто і не дочекався. Пророцтво виявилось черговою брехнею, адже Сам Господь про час Свого другого пришестя сказав: "Про день же той і час ніхто не знає, ні Ангели небесні, а тільки Отець Мій єдиний" (Мф. 24, 36).
У січні 1845 року Вільям Міллер та його послідовники були виключені з Баптистського союзу. У результату утворилась самостійна секта адвентистів (від лат. adventus - "пришестя").
Учення адвентистів призвело до безлічі єретичних думок. У 1845-1846 році під впливом вчення Рахілі Престон багато адвентистів стали вимагати, щоб днем відпочинку замість неділі оголосити суботу. Дуже сильно на адвентистів вплинула візіонерка Гелен Вайт. За свідченням Лафборо, - шанувальника Гелен, - у одному з "видінь" їй явився ангел, що повів її на Небеса, увів у Скінію і показав Ковчег заповіту. Скрижалі "провидиці" показав Сам Христос. Гелен побачила, що скрижаль з четвертою заповіддю "Пам'ятай день суботній..." (Вих. 20, 8) потемніла. Ангел пояснив, що це відбулось тому, що люди на землі не дотримуються цієї заповіді. Багато з сектантів, легковірно прийнявши байки Вайт, почали святкувати замість неділі суботу.
У 1860 році адвентисти поділились на два табори. Ті з них, хто визнав святом день суботній, стали називатися адвентистами сьомого дня, або суботниками.
Згодом адвентисти перенесли свій центр у Німеччину, у Гамбург. Адвентисти видають безліч книг та брошур на різних мовах.
Джерелом вчення адвентисти визнають лише Святе Письмо, а Святе Передання відкидають. Головна ознака їхнього віровчення - очікування близького другого пришестя Христа для Страшного Суду. Вони вчать, що всі пророцтва про друге пришестя Христа на землю вже збулись і тому найближчим часом необхідно чекати кінця нинішнього світу і другого пришестя Спасителя. Після провалу з "пришестям" у 1844, адвентисти стали чекати його у 1912-1913, а деякі з них у 1932 році.
Адвентисти відкидають церковну обрядовість, шанування хреста, ікон та мощей, молитви до свв. угодників Божих і можливість для останніх заступництва на небі за живих.
Релігійні збори адвентистів складаються з читання книг Св. Письма, проповіді, імпровізованих молитов та співання баптистських гімнів і псалмів. Допускається також гра на фісгармонії. Здійснюється у них також переломлювання хлібу, якому передує мочіння ніг, а також хрещення дорослих через занурення. Хрещення немовлят вони відкидають.
Адвентисти сьомого дня є найпоширенішою гілкою багаточисленних общин адвентистів. Окрім них існують "Спільнота життя і другого пришестя", "Євангелічні адвентисти", "Адвентисти грядущого віку" тощо.
Адвентисти сьомого дня, як і давні талмудисти, очікують тисячолітнього царства з Христом і при цьому відкидають безсмертя грішних душ. За їх вченням про загробну долю людини, душа помирає разом з тілом, або, як вони полюбляють висловлюватись, засинає, знаходиться у несвідомому стані, і в такому вигляді залишається до другого пришестя Христа.
Праведники, до яких себе залічують адвентисти, будуть насолоджуватись у тисячолітньому царстві Христа, будуть разом з ним керувати світом і судити усіх людей, що коли-небудь жили, а грішники після короткочасних сильних мук будуть цілковито знищені. Вічність мук адвентисти заперечують.
Адвентисти сьомого дня вчать, що субота була встановлена як свято ще в Раю Всевишнім: "І благословив Бог сьомий день і освятив його, бо в ньому відпочив від усіх справ Своїх, котрі Бог творив і споглядав" (Бут. 2,3). Посилаються суботники і на пророків, що начебто говорили про шанування суботнього дня і в Новозавітній Церкві: "Тоді з місяця в місяць і з суботи в суботу буде приходити усяка плоть перед лице Моє на поклоніння, говорить Господь" (Іс. 66, 23-24).
На думку адвентистів сьомого дня, Сам Спаситель не порушував суботу і наказував її шанувати: "Бо істинно кажу вам: доки не перейде небо і земля, ні одна йота або ні одна риска не перейде з закону, поки не сповниться усе" (Мф. 5, 18). А слова Христа: "Отже, хто порушить одну з заповідей цих найменших і навчить так людей, той найменшим наречеться в Царстві Небесному..." (Мф. 5, 19) - стосуються і порушників суботи. Відповідно, вчать адвентисти сьомого дня, суботній день просто необхідно шанувати.
Однак якщо ми уважно будемо читати Святе Письмо, то побачимо усю невідповідність вчення суботників.
Бог створив світ за шість днів. Як довго тривали ці дня, який проміжок часу займали - Писання про це не говорить. Та й порівнювати день Божого творіння з нашою добою у 24 години до створення на четвертий день Сонця просто немає сенсу. Можливо, що ці дні тривали тисячоліттями. Тому посилання адвентистів на те, що Сам Бог дав нам приклад святкувати сьомий день зовсім непереконлива. У Святому Письмі ми також не знайдемо ніяких указівок на святкування суботнього дня нашими праотцями на протязі 2500 років - від Адама до Мойсея, оскільки ще не було самої заповіді про шанування суботи.
Субота була дана синам Ізраїлевим через пророка Мойсея для нагадування про звільнення їх від єгипетського рабства і стала символом їхнього заповіту з Богом (Див.: Вих. 31, 13-17, Друг. 5, 15). Однак на який строк була дана єврейському народу заповідь по суботу? На це нам відповідає апостол Павло: "Для чого ж закон? Він даний після, по причині злочинів, до часу пришестя насіння, до якого відноситься обітовання..." (Гал. 3, 19). І далі: "Отже, закон був для нас дітоводителем до Христа, щоб нам виправдатися вірою; по пришестю ж віри ми вже не під керівництвом дітоводителя" (Гал. 3, 24-25). Виявляється, що субота була дана до часу пришестя Христа на землю. Апостол Павло свідчить, що після хресних мук Спасителя Старий Заповіт втратив своє значення: "Бо якби перший заповіт був без недоліку, то не було б потреби шукати місця іншому" (Євр. 8, 7), "Кажучи "новий", показав ветхість першого; а ветхе і старіюче близьке до знищення" (Євр. 8, 13).
Марно адвентисти сьомого дня посилаються на пророка Ісаю: "Тоді з місяця в місяць і з суботи в суботу буде приходити усяка плоть перед лице Моє на поклоніння, говорить Господь" (Іс. 66, 23-24). З його слів ніяк не випливає, що християни будуть і повинні святкувати суботу. Ісая просто використовує звичний для єврейського народу лік днів: з місяця в місяць, з суботи в суботу. Це те ж саме, що говорити: з року в рік. Якщо вже адвентисти хочуть бути послідовними, то чому вони тоді не святкують новий місяць, адже сказано: "з місяця в місяць"?
Звернемось тепер до новозавітного часу. Сам Господь Іісус Христос неодноразово вказував на те, що шанування суботи буде скасовано: "Тоді деякі з фарисеїв говорили: "Не від Бога Ця Людина, тому що не дотримується суботи"" (Ін, 9, 16), "І ще більше шукали вбити Його за те, що Він не лише порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, роблячи Себе рівним Богові" (Ін. 5, 18).
Община адвентистів сьомого дня в Яготині існує з 1990-х років. Вони збираються у міському будинку мистецтв щосуботи. Пастор: Мишинський В'ячеслав Валентинович.
Булгаков С. В. Справочник по ересям, сектам и расколам (http://lib.eparhia-saratov.ru/books/02b/bulgakov/handbook/11.html)
Головина Е. Почему ошибаются Адвентисты седьмого дня (http://archiv.orthodoxy.org.ua/page-1425.html)
Офіційний сайт Адвентистів сьомого дня в Україні (http://www.adventist.org.ua)